Олександр Доброєр: кожна людина покликана до служіння Богу

- Який канонічний статус і місце мирян у житті Церкви після Другого Ватиканського Собору? - Як поєднується ієрархічність церкви і соборність, тобто рівність у честі мирян і священства в рамках особливих покликань кожного?

В середині ХХ століття відбувається суттєва зміна в католицькій еклезіології. Якщо ще в період до Другого Ватиканського собору провідною була «вертикальна» еклезіологічна модель, де існувало духовенство, що навчає і «стадо», яке його слухає, то вже соборні документи вносять нове бачення Церкви. Розвивається ідея Церкви як Народу Божого і як спільноти-спілкування (koinonia, communio). І хоча багато коментаторів зазначають, що для розуміння природи Церкви необхідно враховувати різні еклезіологічні концепції (оскільки жодна не виражає таємниці Церкви у всій повноті), але все ж саме ідея Народу Божого і спільноти-спілкування є найбільш співзвучною сучасній людині.

Папа Іван-Павло ІІ і Католицька харизматична онова

Папа Іван-Павло ІІ своє відношення до Католицької харизматичної Онови висловив, приймаючи членів Ради ІССRО 11 грудня 1979 року, словами: «Я завжди належав до цієї Онови в Дусі Святім... Я переконаний, що цей рух є знаком діяння Духа Святого... Я переконаний, що цей рух є найважливішою компонентою обнови всієї Церкви.»

Папа Іван-Павло ІІ часто наголошував важливість харизматичної Онови для Церкви: - «Цього року відзначаємо двадцяту річницю харизматичної Онови в Католицькій Церкві. Сила і плідність цієї Онови свідчить про сильну присутність Святого Духа, котрий особливо діє в Церкві цих років після ІІ Ватиканського собору. Дух Святий водив Церкву в кожному часі, даючи вірним велику кількість харизм. Завдячуючи Святому Духові, Церква затримала постійну молодечу свіжість, а харизматична Онова ясно демонструє цю свіжість в нашому часі...» - Промова Івана-Павла ІІ на шостій міжнародній конференції провідників харизматичної Онови в Римі, 15 травня 1987 року;