вторник, 5 июля 2011 г.

Пастирський лист римсько-католицьких єпископів України про І Всеукраїнський Євхаристичний Конгрес


Возлюблені Брати і Сестри!


1. Оголошення
І Всеукраїнського Євхаристичного Конгресу

 
 Поточний 2011 рік є особливим часом для Вселенської Церкви та для Католицької Церкви в Україні. 1 травня, у Неділю Божого Милосердя, Святійший Отець Бенедикт XVI причислив до лику Блаженних свого Великого Попередника Йоана Павла ІІ. Ми приймаємо цей дар з величезною вдячністю, вбачаючи в цій події важливе завдання, яким є заглиблення у спадщину вчення і свідчення віри блаженного Йоана Павла ІІ. Цього ж року ми також відзначаємо десяту річницю паломництва Йоана Павла ІІ в Україну. Підводячи підсумки свого візиту в Україну під час аудієнції, яка відбувалась у середу 4 липня 2001 року, десять років тому, Святійший Отець сказав: «Я дякую Богові за те, що Він дав можливість мені звершити це паломництво, яке для мене надзвичайно важливе. Це паломництво – дань пошани, складена цьому народові, його довгій і славній історії віри, свідчення і мучеництва».
Крім цього, 2011 року ми із вдячністю споминаємо 20-у річницю відновлення церковних структур Католицької Церкви в Україні, яка так багато страждала у роки тоталітарного поневолення, а зараз дякує за дар поверненої свободи. Згадував ці важкі часи у своїх промовах і Йоан Павло ІІ: «Я віддавна прагнув висловити вам своє захоплення і свою вдячність за геройське свідчення, яке ви склали під час довгої зими гонінь у минулому столітті» (27 червня 2001р., прощальна церемонія на летовищі у Львові), «Люті комуністичні переслідування не змогли вирвати з душі українського народу прагнення Христа і Його Євангелія, бо ця віра була частиною його історії та його життя» (24 червня 2001р., зустріч з представниками різних конфесій і релігій у Києві).

Прагнучи закарбувати у пам’яті ці події та відновити і оживити наше релігійне життя, ми постановили, згідно із порадами Святого Престолу, організувати Євхаристичний Конгрес. Сьогодні, у неділю, яка завершує традиційну Октаву урочистості Пресвятих Тіла і Крові Христа, оголошуємо Перший Всеукраїнський Євхаристичний Конгрес Римсько-Католицької Церкви в Україні, який відбуватиметься від 26 травня по 3 червня 2012 року. Місцем початку Конгресу буде Київ. У наступних днях будуть почергово святкувати дієцезії та парафії. Завершення Конгресу відбудеться у Львові 3 червня 2012 року. Євхаристичний Конгрес є подією релігійного характеру; він є особливим виявом євхаристичного культу, зібранням Божого народу навколо Ісуса Христа, винятковою нагодою до гарячої молитви, до вшанування і роздумування над величчю отриманого Дару. Йдеться також і про укріплення та оживлення уз Божого народу з Ісусом Христом, спільне поклоніння Ісусові Христу, який живе у Церкві, та про відповідь на сучасні євангелізаційні виклики.
Євхаристія є великим Божим Даром. У адгортації Бенедикта XVI «Sacramentum Caritatis» (SC) читаємо: «Пресвята Євхаристія є даром, яким Христос чинить самого себе, являючи нам нескінченну любов Бога до кожної людини ... У Таїнстві Євхаристії Ісус і надалі любить нас 'аж до кінця', аж до дарування свого Тіла і своєї Крові» (SC1). Блаженний Йоан Павло ІІ залищив нам багату скарбницю вчення про Євхаристію. Треба постійно з неї черпати у наших рефлексіях і молитві. У енцикліці, присвяченій Євхаристії у житті Церкви «Ecclesia de Eucharistia» (EdE), Великий Папа писав: «Церква живе завдяки Євхаристії. Ця істина виражає не тільки щоденний досвід віри, а й заключає в собі суть тайни Церкви. Різноманітними способами Церква з радістю пересвідчується, що 'Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку'» (Мт 28, 20). ІІ Ватиканський собор слушно окреслив, що євхаристична Жертва є «джерелом і одночасно вершиною всього християнського життя» (KK 11). «У Пресвятій Євхаристії міститься повнота духовного багатства Церкви» (DK 5).
Тема Конгресу була почерпнута із Послання до євреїв: «Ісус Христос учора, сьогодні й навіки той самий» (Євр 13, 8). Ця тема пов’язує нас із історичним минулим і одночасно звертає увагу на «спасенне сьогодні» та скеровує на майбутнє. Тому що в Пресвятому Таїнстві Вівтаря містяться як спасенні минуле і сучасне, так і відкритість на есхатологічне майбутнє. Це дуже образно охоплює антифон, складений святим Томою Аквінським, що мовиться під час урочистості Пресвятого Тіла і Крові Христа: «О свята Трапезо, на якій ми приймаємо Ісуса, відновлюємо пам’ять Його страстей, душу наповнюємо благодаттю і отримуємо завдаток майбутньої слави».
2. «Христосучора і сьогодні»
  Євхаристія була встановлена під час Тайної Вечері у контексті обрядової трапези, яка була памяткою історичної події, що формувала народ Ізраїлятобто звільнення з єгипетської неволі. Ця трапеза була пам’яткою минулого і одночасно обітницею майбутнього звільнення. «Скільки разів на вівтарі звершується Хресна Жертва, звершується діло нашого Спасіння» (KK 3).
Сакраментальне уприсутнення Жертви Христа, увінчаної Його воскресінням, передбачає Його присутність. Це саме у Євхаристії в особливий спосіб сповнюються слова Христа 'Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку' (Мт 28, 20). У Пресвятому Таїнстві Вівтаря у видах хліба і вина присутній весь Христос – Богочоловік – істинно, дійсно і субстанціально (пор. DH 1636, 1651). Євхаристія – це істинна Трапеза, на якій Христос жертвує себе як поживу: «Моє тіло – справжня пожива, а Моя кров – справжній напій» (Йн 6, 55).
Присутність Ісуса в Євхаристії триває й поза святою Месою. Йоан Павло ІІ багаторазово заохочував до плекання адорації Пресвятого Таїнства. У Апостольському Посланні «Mane nobiscum Domine» він писав: «Присутність Ісуса в кивоті повинна бути своєрідним полюсом притягання для все більшої кількості душ, залюблених у Нього, здатних довгий час слухати Його голосу і майже відчувати биття Його серця» (MND 18).
Само слово «Євхаристія» означає подяку. Вдячність допомагає побачити велич дарів, отриманих від Бога. Перші християни постійно дивувалися чудесним фактом, що Божа милість понизилася до них в Ісусі Христі, щоб звершити діло Відкуплення. Під час Євхаристичного Конгресу ми хочемо восхваляти Бога і дякувати за великі діла, які Він вчинив у наші часи і на наших землях. Отже, ми будемо Йому дякувати за повернену свободу і можливість сповідування віри, за відродження релігійного життя, за відновлені церковні структури та інституції, за дієцезії, семінарії, монастирі, парафії, за відновлені і новозбудовані храми, за єпископів, священиків, ченців і черниць, за всіх учасників церковних рухів, за можливість розвитку харитативної і виховної діяльності, за всіх вірних, які активно приймають участь у житті Церкви. Ми пам’ятаємо часи, коли треба було прикласти надзвичайних зусиль, щоб добратися до священика. Ми дякуємо Богові за священиків, які з великим ризиком для здоров’я і навіть життя намагалися охопити сакраментальним служінням якнайбільшу кількості вірних. Багато хто з нас міг би конкретно, поіменно перераховувати цих відважних священиків, які служили вірним у ті найважчі часи. Також ми не можемо не згадати вірних, які, наражаючись на різноманітні утиск, намагалися передати віру своїм дітям. Скільки ж священиків і мирян свою вірність засвідчили каторжною працею та стражданнями у таборах і навіть мученицькою смертю! Папа Йоан Павло ІІ згадував їх у Києві 24 червня 2001 року: «Земле українська, просякнута кров’ю мучеників, дякую тобі за приклад вірності Євангелію, який ти дала християнам у кожній частині світу. Так багато твоїх синів і дочок зберегли свою вірність Христові і за свою послідовність багато з них склали найбільшу жертву. Їхнє свідчення нехай буде для християн третього тисячоліття прикладом і джерелом енергії».
Свідчення цих мучеників і героїв віри на наших землях є для нас величезним обов’язком, у який під час Конгресу ми хочемо наново вдуматися і наново його прийняти. Особливо нам йдеться про поглиблення євхаристичного усвідомлення живого і спасаючого Христа. Особливу увагу прагнемо звернути на християнське переживання неділі, про що наставляв нас Папа Йоан Павло ІІ у Апостольському Посланні «Dies Domini». Правильне переживання неділі має особливо важливе значення для сім’ї: «Християнські сім’ї у недільному зібранні знаходять один із найбільш виразних знаків своєї тотожності і 'служіння' як 'домашні церкви', коли батьки приступають разом із дітьми до одного столу слова і хліба життя» (DD 36). Хочемо також заохотити використовувати можливість участі у Євхаристії у будні дні, тому що вона є «джерелом і одночасно вершиною усього християнського життя» (KK 11).
Час приготування до Конгресу охоплює сім місяців, починаючи з вересня цього року; протягом цього часу ми будемо роздумувати над відношенням Євхаристії до інших Таїнств. Цій тематиці будуть присвячені спеціальні проповіді і катехизи. Заохочуємо до більш щедрого годування Божим Словом, до використання релігійної літератури і часописів, до використання католицьких радіо- і телепрограм, матеріалів, розміщених в інтернеті. Але понад усе просимо про ревну молитву – особисту та у спільноті.
3. «Ісус Христос – навіки той самий»
 Христос як єдиний Спаситель світу своїм спасенним ділом охоплює не тільки наше минуле і теперішнє, наше «вчора і сьогодні» – Йому належить і майбутнє. Акламація, якою вірні після перемінення відповідають на слова священика: «Це велика тайна віри», закінчується словами: «очікуємо Твого пришестя в славі». У адгортації «Sacramentum Caritatis» Папа Бенедикт XVI пише: «Євхаристична трапеза, у якій ми проголошуємо смерть Господа, сповідуємо Його воскресіння і очікуємо Його пришестя, є завдатком майбутньої слави, у якій також і наші тіла будуть прославлені. Звершуючи Спомин нашого спасіння, укріплюємо надію воскресіння плоті та можливість зустрічі обличчям до обличчя з тими, хто перед нами відійшов зі знаком віри» (SC 32). Хто споживає Ісуса в Євхаристії, той має «завдаток вічної слави» і вічне життя вже тут на землі: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня» (Йн 6, 54). Найбільшим щастям для віруючого є можливість прийняття Святого Причастя як Віатику, тобто поживи на дорогу до вічності. Тож докладімо усіх зусиль, щоби наші хворі могли часто, а особливо у небезпеці смерті, укріплюватись євхаристичним Ісусом.
Прагнемо також виконати заохочення блаженного Йоана Павла ІІ, щоб євхаристичного життя вчитися у «школі Марії», яку він називає «Нареченою Євхаристії»: «Дивляись не Неї, ми пізнаємо перемінюючу силу, яку має Євхаристія. У Ній ми зауважуємо світ, відновлений у любові» (EdE 62). Євхаристія була нам дана, щоб усе наше життя, як і життя Марії, було одним «Magnificat» (EdE 80). Заступництву Пресвятої Матері та святих Покровителів Юзефа Більчевського і Зигмунта Гораздовського доручаємо плоди Євхаристичного Конгресу, якими має бути передусім свідчення віри у нашому щоденному житті: «будьте завжди готові дати відповідь кожному, хто запитує вас про вашу надію» (1 Пт 3, 15).
У сьогоднішньому Євангелію Ісус скеровує до нас заклик: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я облегшу вас!» (Мт 11, 28). Нехай ці слова супроводжують нас впродовж усього часу приготування до Конгресу і під час його переживання. Приходьмо до Нього і учімося від Нього – і у Його Серці знайдемо істинний мир, радість і силу для наслідування його покірності і смирення та безумовної готовності виконання волі Небесного Отця у нашому житті. Любов до євхаристичного Ісуса завжди є екзаменом автентичності нашої віри та істинного духовного оновлення. Приймімо з вірою слова Йоана Павла ІІ, які читаємо у Апостольському Посланні «Dominicae Cenae»: «Оживлення і поглиблення євхаристичного культу є екзаменом істинного оновлення ... Ісус очікує нас у цьому Таїнстві любові. Не шкодуймо свого часу на зустріч із Ним у адорації, на контемпляції, повній віри і готовності відшкодування усяких провин і переступів світу» (№ 3). Приймімо також у серця слова заохочення Великого Папи: «Відкривайте наново дар Євхаристії як світло і силу для вашого щоденного життя у світі, у виконанні ваших обов’язків і в різних ситуаціях. Відкривайте його передусім живучи в повноті красою і місією сім’ї» («Mane nobiscum Domine», № 30).
Звертаємося до вас із проханням про молитву, щоб наступаючий Євхаристичний Конгрес пробудив умисли і серця якнайбільшої кількості вірних. Визнаймо з вірою і любовю, що тільки Ісус Христос є єдиним та істинним Спасителем світу. Чудово висловив цю істину святий Амвросій у своїй молитві:
    «Ми все маємо у Христі, і Він є усім для нас:
     
Якщо хочеш вилікувати рану, Вінлікар,
     
Якщо гориш у лихоманці, Вінджерело води,
     
Якщо гнітить лукавство, Вінправедність,
     
Якщо шукаєш допомоги, Вінтвоя сила,
     
Якщо боїшся смерті, Вінжиття,
     
Якщо сумуєш за небом, Віндорога,
     
Якщо втікаєш від темряви, Вінсвітло,
     
Якщо шукаєш поживи, Вінхліб.
     
Отож скуштуйте і побачите, який добрий Господь.
      Блаженний, хто до Нього прибігає!»
На час приготування до Євхаристичного Конгресу та його переживання від усього серця уділяємо вам, Брати і Сестри, свого пастирського благословення.
Конференція Римсько-Католицьких Єпископів України,
Урочистість святих Aпостолів Петра і Павла 29 червня 2011 року

Комментариев нет:

Отправить комментарий